Загальновиробничі витрати підприємства: чому важливо правильно вести облік, здійснювати розподіл

Правильний облік витрат є обов’язковою складовою функціонування будь-якого підприємства. Адже законодавство встановлює чіткі вимоги до ведення бухгалтерії ТОВ, ФОП. І лише за умови їх дотримання бізнес може стабільно працювати, уникаючи штрафів від контролюючих органів та інших проблем.

З іншого ж боку, коректний облік витрат є важливою складовою управління фінансами підприємства. Лише за умови чіткої фіксації всіх показників, регулярного та правильного їх аналізу можна побачити рівень прибутковості бізнесу, окупності процесу виробництва, ефективності управління, знайти можливі проблеми тощо.

Однією з важливих категорій собівартості реалізованої продукції є загальновиробничі витрати – це непрямі витрати, які не можна безпосередньо прив’язати до конкретного продукту. Проте вони забезпечують безперебійність виробничого процесу. Наприклад, обслуговування виробничих приміщень, ремонт, управлінський персонал, охорона, дотримання норм безпеки, купівля ПЗ та ін.

В цій статті ми детально розглянемо загальновиробничі витрати. Розкажемо, що це таке, для чого потрібно вести облік, які бувають види таких витрат. Наведемо приклади загальновиробничих витрат підприємства для кращого розуміння специфіки, дамо законодавчі вимоги до ведення обліку, правила розрахунку витрат та ін.

Що таке загальновиробничі витрати на підприємстві?

Вище ми вже дали коротке визначення терміну, зараз спробуємо розібратися більш детально. Отже, загальновиробничі витрати – це сукупність всіх непрямих витрат підприємства, пов’язаних із забезпеченням і обслуговуванням виробничого процесу, які не можна безпосередньо віднести до конкретного виду продукції чи послуги.

Основні характеристики загальновиробничих витрат:

1. Непрямий характер – вони не пов’язані безпосередньо з виробництвом конкретної одиниці продукції, а забезпечують роботу підприємства в цілому.
2. Обов’язковість для роботи підприємства – без загальновиробничих витрат бізнес просто не зможе функціонувати.
3. Розподіл між продукцією – такі витрати підлягають розподілу між усіма видами продукції (робіт, послуг) пропорційно до обраної бази.
4. Класифікація – загальновиробничі витрати поділяються на: постійні, що не змінюються залежно від обсягів виробництва (витрати на оплату праці управлінського персоналу, амортизація будівель, оренда), та змінні, які зростають (зменшуються) пропорційно до виробничої активності (електроенергія для обладнання, ремонт у зв’язку з навантаженням).
5. Регламентованість – склад і порядок розподілу визначено П(С)БО 16 «Витрати» та внутрішніми положеннями підприємства (обліковою політикою).
6. Вплив на собівартість реалізованої продукції – загальновиробничі витрати формують частину виробничої собівартості, а їхній облік напряму впливає на фінансовий результат і податкове навантаження.

Чому важливо вести облік загальновиробничих витрат правильно?

Що таке загальновиробничі витрати простими словами? Це витрати, які мають зв’язок з виробництвом і необхідні для нормальної роботи підприємства, проте не стосуються напряму виробництва конкретної одиниці виробу.

Наприклад, витрати на тканину і нитки для пошиття сукні можна віднести до прямих витрат на виробництво і порахувати, якою є собівартість однієї сукні. А от витрати на папір для принтеру бухгалтера чи оплату рахунку за електроенергію не можуть бути точно розраховані окремо для виробництва однієї сукні і просто розподіляються відповідно до кількості одиниць.

Такі витрати теж важливі для функціонування виробництва, проте напряму на це саме виробництво не впливають. Правильний облік і розподіл загальновиробничих витрат необхідні для:

• Точного розрахунку собівартості – уникнення неточностей у розрахунках.
• Формування реального фінансового результату – правильного відображення прибутку.
• Обґрунтованого ціноутворення – встановлення конкурентних цін.
• Дотримання стандартів – відповідно до П(С)БО 16 та норм законодавства.
• Підвищення ефективності управління – оптимізації витрат і ресурсів.

Приклад загальновиробничих витрат у ТОВ

Щоб краще зрозуміти, що таке загальновиробничі витрати і чому вони виносяться окремо в обліку від прямих витрат на виробництво, наприклад, чи витрат на збут, розглянемо таблицю. В ній вказані різні категорії загальновиробничих витрат і приклади.

Звісно, що кожен бізнес унікальний і у різних ТОВ можуть бути й інші категорії, проте ми підібрали найбільш типові варіанти, що є у більшості підприємств.

Приклади загальновиробничих витрат підприємства

Перелік загальновиробничих витрат, законодавчі вимоги

Вказати точний перелік загальновиробничих витрат, які були б у всіх підприємств, неможливо. Адже, як вище ми вже підкреслювали, кожен бізнес унікальний і передбачає свою специфіку в залежності від сфери, виду діяльності, особливостей організації процесів та інших факторів.

Так, зазвичай загальновиробничі витрати включають управлінські та експлуатаційні, також умовно можна виділити в окремі категорії витрати на інфраструктуру, контроль за виробництвом, охорону та безпеку та ін. Облік ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», відповідно до загальних норм ПКУ та ЗУ про бухоблік.

А для розробки власне методики обліку та розподілу загальновиробничих витрат варто керуватися відповідними документами. Ключовим є НП(С)БО 16 «Витрати», де вміщено орієнтовний перелік таких витрат, який можна використовувати у веденні обліку та розподілі загальновиробничих витрат.

Також можна використовувати методичні рекомендації різних міністерств, в яких визначені правила формування собівартості готової продукції в відповідних сферах. Так, Методичні рекомендації Мінтранспорту №65 чи Мінпромполітики №373, де вміщено підходи визначення загальновиробничих витрат в сферах перевезень та промисловості відповідно.

Змінні і постійні загальновиробничі витрати

Всі загальновиробничі витрати поділяються на два основні види:

1. Постійні – це витрати, на які не впливає обсяг виробництва. Вони залишаються відносно сталими в межах нормальної потужності підприємства. Це можуть бути витрати на оренду приміщень, амортизацію будівель і обладнання, заробітну плату управлінського та допоміжного персоналу, охорону тощо.
   Розподіл загальновиробничих витрат постійного характеру здійснюється між усією продукцією рівномірно, згідно з П(С)БО 16. За їх рахунок забезпечують стабільне функціонування виробничої інфраструктури, незалежно від коливань у завантаженні.
2. Змінні загальновиробничі витрати – це витрати, величина яких прямо залежить від обсягу виробництва чи рівня використання потужностей підприємства. Вони зростають при збільшенні обсягів продукції та зменшуються при їх скороченні.
   Приклад: витрати на електроенергію для роботи обладнання, обслуговування машин у зв’язку з інтенсивністю їх використання, матеріали для підтримки виробничого процесу. Згідно з П(С)БО 16, змінні витрати розподіляються пропорційно до фактичного обсягу виготовленої продукції чи наданих послуг.

Отже, якщо простими словами, то постійні загальновиробничі витрати – ті, що від обсягів виробництва НЕ залежать, а змінні – залежать. Такий розподіл на змінні та постійні витрати впливає на їхній розподіл, є досить умовним і здійснюється відповідно до специфіки функціонування підприємства.

Чому важливо розуміти, які у підприємства є загальновиробничі витрати, що входить в них? Для якісного планування бюджету, прогнозування витрат, коректного розподілу їх між різними видами товарів, послуг.

Постійні загальновиробничі витрати: розподілені, нерозподілені

Отже, постійні загальновиробничі витрати – це ті, що не залежать від обсягів виробництва. Вони є постійно та необхідні для нормального функціонування підприємства – обслуговування, управління.

Такі витрати розподіляються окремо на кожен об’єкт витрат відповідно до бази розподілу (людино-години, наприклад, чи прямі витрати – про це поговоримо нижче) за умови нормальної потужності (цей показник також розглянемо окремо).

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають в собівартість проданих послуг чи продукції в періоді, в якому вони виникли.

База розподілу – що це?

База розподілу загальновиробничих витрат – це певний показник, який вибрали для обліку і використовують для розподілу витрат між усіма видами продукції чи послуг. Інакше кажучи, це критерій, яким вимірюють суму витрат для об’єктів.

Прикладами бази розподілу можуть бути:

• години роботи обладнання (машино-години);
• кількість відпрацьованих годин (людино-години);
• заробітна плата основних виробничих працівників;
• обсяг випущеної продукції (шт., кг, м² тощо);
• прямі матеріальні витрати.

Вибір бази підприємство закріплює у наказі про облікову політику, і він має бути логічним та обґрунтованим. Чим ближче база відображає зв’язок між витратами та виробництвом, тим точнішим буде розподіл для визначення собівартості продукції. База розподілу загальновиробничих витрат може бути універсальною (використовується для різних підприємств) чи специфічною для певної сфери.

Що таке нормальна потужність?

Нормальна потужність – це прогнозований середній обсяг виробництва для підприємства. Передбачається, що його можна досягти за нормальних умов за кілька циклів/років виробництва за умови здійснення всіх запланованих витрат. Цей показник прописують в положенні про калькулювання чи обліковій політиці підприємства.

Нормальна потужність підприємства – це не плани та амбітні цілі, а реальні обсяги, яких можна досягти. Розраховується на основі фактичних даних, а не встановлюється як бажана мета. Показник відображає усереднений обсяг виробництва, якого компанія досягає кожен рік. Величина умовна, кожен рік може змінюватися, визначається підприємством самостійно (а не встановлюється законом, наприклад).

Чому розподіл загальновиробничих витрат є важливим

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюють насамперед, щоб дізнатися реальну виробничу собівартість кожної одиниці продукції чи послуги. Якщо просто вказати загальну суму (на місяць, наприклад), то одні товари можуть вийти штучно дорожчими, інші – надто «дешевими».

І загальна картина фінансових показників вийде викривленою. А приймати управлінські рішення на основі таких даних – не дуже вдала стратегія. Фінансовий облік потребує фактів, точних цифр і якісного аналізу, який можна провести виключно на основі реальних показників.

Отже, правильний розподіл дозволяє чесно «поділити» спільні витрати між усім виробництвом: скільки електроенергії, оренди, зарплат управлінців припадає на конкретний товар чи партію робіт. Це потрібно, щоб:

• правильно рахувати собівартість;
• встановлювати справедливу й конкурентну ціну;
• бачити реальний прибуток;
• приймати управлінські рішення (що вигідно виробляти, а що ні).

Тобто розподіл загальновиробничих витрат – це інструмент прозорості та контролю: завдяки йому власник бізнесу чи фінансовий менеджер розуміє, куди «йдуть» гроші і яка продукція дійсно приносить дохід.

Як розрахувати загальновиробничі витрати підприємства

Покроковий план розрахунку загальновиробничих витрат:

1. Визначення складу витрат
   Підприємство формує перелік витрат, які належать до загальновиробничих, з урахуванням вимог П(С)БО 16. Це можуть бути витрати на управління виробництвом, утримання обладнання, амортизацію, оренду, комунальні послуги, охорону праці тощо. Перелік закріплюється у наказі про облікову політику.
2. Класифікація на постійні та змінні
   Це розмежування є обов’язковим згідно з П(С)БО 16.
3. Вибір бази розподілу
   Визначається показник, за яким розподілятимуться витрати: людино-години, машино-години, заробітна плата основних працівників, обсяг продукції чи прямі матеріальні витрати. Базу слід обрати так, щоб вона максимально відображала зв’язок між витратами та обсягом виробництва.
4. Обчислення змінних витрат
   Змінні витрати розраховуються пропорційно до фактичного обсягу виробництва. Наприклад, якщо обладнання працювало 500 машино-годин, а тариф на електроенергію – 3 грн/год, загальна сума витрат становитиме 1500 грн.
5. Обчислення постійних витрат
   Постійні витрати розподіляються, виходячи з нормальної потужності підприємства, а не фактичної. Якщо частина постійних витрат залишилася нерозподіленою, її відносять на витрати періоду.
6. Розрахунок коефіцієнта розподілу
   Для обраної бази визначається коефіцієнт (норматив розподілу): сума загальновиробничих витрат при нормальній потужності ділиться на показник бази (теж при нормальній потужності).
   Наприклад: 200 000 грн. витрат / 10 000 людино-годин = 20 грн. на 1 людино-годину.
7. Розподіл постійних ЗВВ
   Розрахований норматив множиться на фактичний показник бази за звітний період – це умовні постійні витрати. Далі в загальній сумі виділяються постійні та змінні витрати.

Фактичні та умовні постійні загальновиробничі витрати порівнюються:

• Якщо умовний показник більше фактичного, фактичний в повній сумі враховується в виробничі витрати (рахунок 23). Всі ЗВВ виходять розподіленими.
• Якщо умовний показник менше фактичного, між ними визначається різниця. Постійні витрати в сумі умовних відносяться в виробничі витрати і стають розподіленими. А різниця відноситься в собівартість реалізації – це постійні загальновиробничі витрати нерозподілені.

Бухгалтерський облік загальновиробничих витрат

Для бухгалтерського обліку загальновиробничих витрат використовують рахунок 91. На цьому рахунку за дебетом показується сума визнаних витрат, а за кредитом – списання щомісячне на рахунки 23 «Виробництво», 90 «Собівартість реалізації».

В обліку використовують субрахунки, щоб відобразити різні види ЗВВ:

• 911 – це змінні загальновиробничі витрати;
• 912 – постійні ЗВВ.

Витрати розподіляються між рахунками на основі первинних документів.

Облік загальних виробничих витрат: приклади бухгалтерських проведень

Ми розглянули досить складну тему – і якщо у вас залишилися запитання або потрібна допомога в організації обліку підприємства, ви можете звернутися по консультацію до наших бухгалтерів. Дзвоніть чи залишайте заявку на сайті!

Наталія Юрченко

Підписатися на нові статі