Податкова оптимізація та податкові ризики: де межа

Питання податкової оптимізації наразі є одним з ключових для багатьох підприємців – як для ФОП, так і для ТОВ. Адже податки повинен сплачувати будь-який бізнес, незалежно від форми власності, обсягів доходу, сфери діяльності. І суми коштів, які треба направляти в бюджет, можуть бути дуже різними – від фіксованих ставок в розмірі кількох тисяч на місяць до 45% від чистого доходу.

З одного боку, кожен бізнес прагне законно зменшити податкове навантаження і це нормально. З іншого ж, надмірне «креативне» планування може призвести до суттєвих податкових ризиків. Адже способи, які використовують підприємці, далеко не завжди є законними і часом замість економії призводять до санкцій у вигляді штрафів та донарахувань податків.

Тому підприємцям завжди слід пам’ятати, що податкова оптимізація – це насамперед використання законних методів та інструментів зниження навантаження, але ніяк не ухилення від сплати податків і зборів.

Де ж проходить межа між легальною оптимізацією та порушенням? Саме на це запитання ми і спробуємо відповісти в статті – розкажемо:

• Що таке податкова оптимізація?
• Що таке податкові ризики?
• Які інструменти податкової оптимізації можна використовувати?
• Від яких методів краще відмовитися, аби не наражати бізнес на небезпеку?

Також наведемо кейс з нашої практики, який дозволить наочно продемонструвати, як виглядає податкова оптимізація з використанням ризикованих рішень і до яких наслідків можуть призвести такі дії.

Якщо ж у вас немає бажання розбиратися в усіх тонкощах, але є необхідність пошуку ефективних інструментів для зниження сум податків – звертайтесь до наших фахівців, ми допоможемо! Наші спеціалісти проаналізують діяльність вашого ФОП чи ТОВ і допоможуть оптимізувати податки – законно та безпечно!

Що таке податкова оптимізація

Податкова оптимізація – це використання передбачених законодавством механізмів для зменшення податкових зобов’язань. Вона включає:

• вибір оптимальної форми власності (ФОП чи ТОВ), системи оподаткування (загальна чи спрощена), групи спрощеної (1-4);
• використання податкових пільг;
• правильне структурування бізнесу;
• планування господарських операцій.

Ключове слово тут – законність. Якщо дії платника відповідають нормам законодавства та мають економічний зміст, це вважається допустимою практикою. І оптимізувати податки з використанням таких інструментів можна. Ми писали про 7 способів оптимізації витрат підприємства – знайти статтю ви можете за активним посиланням.

Як це виглядає на практиці

Наприклад, якщо ФОП перебуває на спрощеній системі оподаткування 3 групи, то сплачує в бюджет 5% єдиного податку і 1% військового збору з доходу, 22% ЄСВ від суми мінімальної зарплати. Поки дохід невисокий (10 000 грн, наприклад), це вигідно. А потім у нього зростають суми надходжень до 60 000 грн на місяць – і більш вигідним уже буде вибір 2 групи, де ставки фіксовані.

Або той же ФОП на 3 групі – платить податки зі всього доходу (отримує 200 000 грн, з яких 180 000 грн це витрати). А на загальній системі міг би врахувати витрати і платити податки за вищими ставками (18% ПДФО, 5% ВЗ, 22% ЄСВ), але ж з чистого прибутку (не 200 000 грн, а 20 000 грн). Для деяких підприємців зі значними сумами витрат такий варіант має сенс.

Це якщо в спрощеному варіанті, на практиці ж вибір системи, групи оподаткування передбачає врахування великої кількості важливих аспектів. І часто вибір більш вигідного варіанту дає можливість економити дійсно чималі суми коштів.

Що таке податкові ризики

Податкові ризики виникають тоді, коли дії платника можуть бути визнані контролюючими органами як:

• свідоме ухилення підприємцем від оподаткування;
• мінімізація податків без реальної економічної суті;
• використання формальних операцій без фактичного виконання.

До основних ризиків належать донарахування податків, штрафні санкції, блокування податкових накладних, перевірки та судові спори. А для платників спрощеної системи може застосовуватися ще одна санкція – примусове переведення з єдиного податку на загальну систему, що також може стати причиною значних фінансових втрат.

Чому дроблення бізнесу – не найкраща ідея?

Найчастіше в своїй практиці серед ризикованих методів податкової оптимізації ми бачимо дроблення бізнесу. Це коли один бізнес реєструють на кількох осіб (ФОП) чи ділять на декілька компаній (ТОВ) – і кожна з них офіційно є окремим суб’єктом господарювання, а фактично – працює на єдиний бізнес.

Часто так роблять в ритейлі з великими обсягами доходів – наприклад, щоб вкладатися в ліміти спрощеної системи та сплачувати нижчі суми податків. Якщо ФОП 2 групи отримає доходу за 2026 рік, наприклад, на 9 млн грн, він буде примусово переведений на 3 групу чи загальну систему з донарахуванням на суму перевищення податків за підвищеними ставками.

А якщо дохід розподіляють на 2 ФОП 2 групи єдиного податку – один покаже суму в 5 млн грн, другий ще на 4 млн грн. І кожен вкладається в ліміт на своїй групі, отримуючи можливість платити в бюджет фіксовані суми ЄП і ВЗ, які в рази менші в порівнянні з загальною системою, наприклад, чи 3 групою ЄП.

Де межа між податковою оптимізацією та ризиками

Межа між оптимізацією та порушенням норм чинного законодавства під час дроблення бізнесу проходить у трьох ключових критеріях:

1. Наявність ділової мети – будь-яка операція повинна мати економічний зміст, а не лише податкову вигоду.
2. Реальність господарських операцій – операції повинні бути фактично здійснені: має бути зафіксований продаж товару/послуги, рух коштів, в наявності повний комплект первинних документів.
3. Самостійність суб’єктів – це особливо актуально для моделей з кількома ФОП. Кожен ФОП повинен мати власні ресурси, не бути «формальним» учасником лише для дроблення доходу.

Типові «сірі» зони

На практиці у ДПС до бізнесу, який задля податкової оптимізації поділено на кілька суб’єктів господарювання, найбільше запитань виникає в таких ситуаціях:

• використання декількох ФОП для роботи одного бізнесу;
• переведення працівників у ФОП, спільний персонал;
• операції з пов’язаними особами;
• спільні ресурси – використання однієї торгової точки, офісу, складу, сайту/сторінки в соцмережах різними суб’єктами;
• діяльність під єдиним брендом, єдине управління, спільні постачальники та клієнти, що функціонують як одна компанія.

Такі моделі ведення бізнесу не є автоматично порушенням. Але зазвичай викликають підвищений інтерес у податкової та підозри. І тому потребують обґрунтування та правильного документального, юридичного оформлення, чіткого розуміння логіки кожної операції, відповідності законодавчим нормам.

Як зменшити податкові ризики

Щоб залишатися в межах законної оптимізації та не боятися податкових перевірок чи застосування санкцій, варто:

• документально підтверджувати всі операції;
• забезпечити реальність бізнес-процесів;
• мати чітку економічну логіку кожної дії;
• уникати формальних схем без змісту;
• періодично проводити внутрішній аудит;
• враховувати судову практику та позицію податкових органів.

Податкова оптимізація – це цілком законний і необхідний інструмент ведення бізнесу. Але виключно у випадку, коли вибрані методи зниження сум податків базуються на реальній господарській діяльності, а не лише на формальному дотриманні норм.

Чим більш штучною виглядає схема – тим ближче вона до податкового ризику, що відповідно викликає запитання у ДПС і банків. Головне правило: якщо операцію складно пояснити з точки зору бізнесу – її складно буде захистити перед податковою. Нижче для більш наглядного розуміння, про що іде мова, розкажемо про кейс з нашої практики.

Приклад дроблення бізнесу на декілька ФОП

Розповідаємо про кейс, коли є декілька ФОПів в одному бізнесі. І спробуємо визначити – це оптимізація чи податковий ризик?

Вихідні дані

Клієнт веде роздрібну торгівлю через один фізичний магазин. Структура бізнесу виглядає наступним чином:

• 5 ФОПів «закріплені» за одним магазином;
• фактичну діяльність (ПРРО) здійснюють лише 2 ФОП;
• інші ФОПи або неактивні, або використовуються частково.

На перший погляд – типова модель податкової оптимізації через розподіл обороту. Але останнім часом податкова сприймає такий формат ведення бізнесу як дроблення та вважає це одним з методів ухилення від сплати податків. Але про це ми детальніше поговоримо нижче.

Яку мету переслідує бізнес

Основна ціль такої структури зазвичай очевидна:

1. Залишатися в межах лімітів єдиного податку.
2. Зменшити податкове навантаження.
3. Уникнути переходу на загальну систему або необхідності бути платником ПДВ.

Описані вище дії та прагнення підприємця самі по собі не є порушенням. Але важливо, як саме реалізована ця модель. І в нашому кейсі є кілька критичних моментів.

Ризик №1: відсутність реального розподілу діяльності

Якщо магазин один, персонал і товар спільні, відсутній товарний облік, а управління централізоване, податкова розцінює таку модель як єдиний бізнес, штучно поділений на декілька ФОПів. З відповідними наслідками для підприємців.

Але наразі поняття дроблення бізнесу не закріплене на рівні закону, хоча його вже активно використовують. Тому найпоширеніший варіант перевірки – це контрольна закупка, під час якої можуть бути здійснені певні порушення, які стануть підставою для подальших перевірок.

Наприклад, продавець не видає покупцеві (працівнику ДПС, що прийшов таємно зробити контрольну закупку) фіскальний чек. Наступна критична помилка – коли касир не оформлений і тут вже виникають запитання щодо організації трудових відносин.

Ризик №2: концентрація РРО лише на 2 ФОПах

Це сильний сигнал для ДПС, адже оборот фактично проходить через обмежене коло суб’єктів, інші ФОПи не залучені до продажу.

Наслідки можуть бути такими:

• об’єднання всіх ФОПів в одного платника;
• донарахування податків (ПДВ, податок на прибуток);
• штрафи;
• перевірки та судові спори.

Чи можна «захистити» таку модель?

Що потрібно для зниження ризиків в разі використання таких методів податкової оптимізації? Насамперед структура повинна мати реальний зміст, реалізований в наступних аспектах:

1. Чіткий розподіл функцій – коли кожен ФОП має свою «ділянку» роботи, своїх працівників (або ФОП працює на себе, без залучення найманої праці), відокремлені операції. Тобто це реально повинен бути окремий бізнес (один ФОП виробляє, інший – реалізує товар, до прикладу).
2. Окремі грошові потоки – кожен ФОП отримує дохід від діяльності, яку дійсно веде. Важливо, щоб не відбувалося хаотичного перемішування коштів.
3. Логіка в бізнес-моделі: у різних ФОПів мають бути різні товарні групи, у кожного окремого підприємця власні онлайн-продажі, товари надходять з власного складу (а не одного на всіх).
4. Документальне підтвердження – правильно складені первинні документи на всі операції, які зберігаються впродовж 3 років.

Лише за умови, що бізнес дійсно буде відокремлений і здійснюватиме реальну діяльність, вірогідність появи запитань у податкової буде знижено до нуля. І ризики накладення штрафів чи інших санкцій – відповідно теж.

Висновок по кейсу

В описаному варіанті модель клієнта знаходиться в зоні податкового ризику, а не в безпечній оптимізації. Основна проблема – це відсутність реальної бізнес-логіки розподілу діяльності на декількох ФОПів.

Наші фахівці відділу бухгалтерського та фінансового обліку розробили під запит клієнта фінансову модель бізнесу, запропонувавши 3 прораховані варіанти. І вони дають можливість знизити податкове навантаження в рамках законодавчих норм і без ризиків кваліфікації дій як інструментів ухилення від сплати податків.

Якщо вам теж потрібна допомога в оптимізації податків чи консультація бухгалтера, юриста – звертайтесь до спеціалістів БІП за номером телефону, який бачите на сайті!

Автор статті

Юлія Вільчинська Верифікований експерт

Бухгалтер-експерт · Спеціаліст з ведення ФОП та фінансового обліку

Профіль автора Всі статті автора →

Підписатися на нові статі