НДА в українських реаліях

Зміст

Договір про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA) часто виконує роль додаткової угоди між двома сторонами. Це стосується договорів щодо надання послуг. Часто NDA складає частину такого договору.

Конфіденційна інформація – це відомості з обмеженим доступом від фізичної чи юридичної особи. Крім того, нею є інформація, яка такою визнана згідно із законом. Поширення конфіденційної інформації можливе лише після того, як погодиться відповідна особа. При цьому враховується визначений нею порядок та умови.

Що таке NDA?

Для українських підприємців та компаній НДА – це не типовий договір. З його допомогою врегулюється порядок розголошення або нерозголошення сторонами договору відомостей, які є конфіденційними. Таку інформацію одна із сторін отримує, співпрацюючи за господарським договором, який було укладено.

Слід враховувати, що в українському законодавстві такий різновид договорів не передбачається. Тому під час їх укладання застосовують загальні вимоги. Це стосується змісту та типових положень. Також враховують положення, прийняті цивільним законодавством щодо захисту об’єктів інтелектуальної власності, зокрема, враховується комерційна таємниця.

Що є правом інтелектуальної власності?

У Цивільному кодексі України визначено об’єкти, що належать до інтелектуальної власності. Вони представлені:

винаходами;
корисними моделями;
промисловими зразками;
раціоналізаторськими пропозиціями.

Доступ до таких об’єктів може отримати сторона в процесі надання послуг іншою. Також законодавством визначено виключне право дозволу використання комерційної таємниці. При цьому зазначено виключне право сторони на те, щоб запобігати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці.

Головні ознаки комерційної таємниці представлені її секретністю та комерційною цінністю для власника.

Які умови передбачені у НДА?

Зазвичай умови договору про нерозголошення передбачають фінансову відповідальність за те, що конфіденційна інформація або інші дані у разі розголошення можуть зашкодити правам або законним інтересам сторони. У такому разі доводити факт того, що було розголошено конфіденційну інформацію, зобов’язана сторона з обґрунтованими підозрами щодо того, що інша сторона вчинила вищезазначене протиправне діяння.

Крім того, у договорі детально визначено інформацію, яка є конфіденційною. Це необхідно, щоб у майбутньому запобігти суперечливим ситуаціям, при виникненні яких знадобиться доказ і визнання того, що відомості є конфіденційними або становлять комерційну таємницю.